Батькові

Батьку, постій! Головою понурою
 Ти ще тепер не кивай, 
Знай — лихолітньою грізною бурею
 Я ще не стомлений вкрай. 

Хто не боровся з лихою годиною,
 Щастя не знав в боротьбі. 
Хай похоронно, хай лебедино
 Пiснi співає собі. 

В мене ж не згасла ще сила могутняя, 
Хочу боротись, ще хочу я жить! 
Кличе i жде мене доля славутняя, 
Хто ж мене має спинить? 

Може, й мене ще з лихою отрутою
Щастя розбавлене жде, 
Все ж таки знай, що з неправдою лютою
 Син твій боротись іде! 

Батьку! Як дуб віковий над долиною
 В грiзную буряну ніч, не хились,— 
Може, хоч мрією, часом, хвилинною 
Будем щасливі колись!.. 
 
1907